Проблеми, пов'язані із демографічним потенціалом Вінницької області. Шляхи їх вирішення та перспективи

У силу історичної тривалості розв’язання проблеми демографічної кризи нині на перший план виходять питання вирішення якісних параметрів демографічного потенціалу. Принципово важливою є державна підтримка сім’ї та сімейних цінностей, які є фундаментом, на основі якого формується вся система заходів демографічної політики, зокрема: забезпечення якості життя сімей, створення належних економічних передумов для реалізації потреби в дітях; формування сприятливого соціально-психологічного клімату й орієнтації суспільства на сімейні цінності, формування, як мінімум, дводітної, а згодом - тричотиридітної сім’ї; сприяння зміцненню інституту сім’ї, запобігання її руйнуванню, зменшенню кількості розлучень; збереження ізміцнення здоров’я сімей, передусім, репродуктивного, підвищення рівня культури репродуктивної поведінки; сприяння й підтримка виховної функції сім’ї.

Зниження народжуваності, орієнтація сім’ ї на одного, максимум на двох дітей Вінницької області, зумовлена взаємодією ряду економічних, соціальних, глобалізаційних факторів. Їхній взаємозв’язок у сучасній науці представлений концепцією лауреата Нобелівської премії з економіки 1992 року Г.С. Беккера. По-перше, він пов’язує демографічну поведінку в сучасному світі зрізкою зміною у полі тичній та економічній сферах, депресіями й кризами. По-друге, в сучасном світі важливим капіталом є «людський», який висуває підвищені вимоги до якості демографічного потенціалу, а турбота про якість демографічного капіталу супроводжується затратами часу, ростом своєрідних трансакційних витрат, тобто, соціальних витрат на виховання, освіту та утримання дітей, інших ресурсів, серед яких особливу цінність має час батьків, який також є своєрід-ним капіталом. Зниження економічної функції сучасної сім’ ї відображається, передусім, у тому, що домогосподарство, визначення якого під час проведення переписів населення є центральним, по суті стало спільним житлом. Наявність або відсутність дітей уже не є головним у забезпеченні старості батьків - ця роль перейшла до державної системи пенсійного забезпечення та соціальної підтримки. Функції щодо догляду за похилими батьками, які раніше покладалися на плечі дітей, нині стали прерогативою сучасної системи соціального забезпечення, що також сприяє скороченню «попиту» на дітей. Діти для літніх батьків сьогодні менше відіграють роль того соціального капіталу, який раніше забезпечував їм догляд і турботу. Порівняно з попередніми домогосподарствами легшими стали поділ житла та власності. Підвищення ролі освіти у розвитку продуктивних сил сприяло розвитку й удосконаленню її системи, перетворенню знань в особливого роду соціальний капітал. Все це збільшило термін навчання, а також залучало до процесу одержання вищої та середньої спеціальної освіти більшої чисельності жінок, ніж чоловіків. Як результат, в економіці аграрного сектору України частка чоловіків, які мають вищу освіту, становить 16,7%, а жінок - 22,4%; частка чоловіків, які мають середню спеціальну освіту, - 16,9%, а жінок - 29,1%. Випереджаючий розвиток рівня освіти жінок і збільшення строків одержання освіти створюють об’ єктивні умови для більш пізньої реаліза - ції їх демовідтворювальної функції.

Позбутися депопуляції у Вінницькій області, зумовлена низькою народжуваністю, можна, мабуть, років через 30-40 років. А це можливо за умови, якщо у сімей сформується потреба у більшій кількості дітей, ніж нині. Для цього необхідно більше ніж у 20 разів збільшити частку сімей із 3-4-ма дітьми і різко скоротити однодітність. Головною проблемою тут є підвищення престижу сімейного способу. Із цього погляду поліпшення матеріальних умов життя, по-перше, сприяє тому, щоб народження дитини не погіршувало благополуччя сім’ї, а по-друге, може створити умови для збільшення інтенсивності народжуваності. Проте, якщо суспільством не буде створена потреба в 3-й - 4- й дитині, то будь - які стимули не приведуть до бажаного результату.

Хоча останніми роками засоби масової інформації дещо розпочали пропагувати сімейні багатодітні цінності, проте, взята на озброєння платформа - показувати і розказувати про побут багатодітних сімей (від 6 до 10 дітей) з позицій підвищення їх престижу, не завжди має успіх, оскільки рівень життя таких сімей, як пра-вило, відстає від загальноприйнятих норм. Засобам масової інформації та громадськості потрібно насамперед пропагувати сім’ ї з 3-4 - ма дітьми, щоб саме у жінок сформувати потребу мати не менше трьох дітей і підбирати у свої теле- й радіопрограми матерів таких сімей, які досягли при цьому успіхів на трудовій ниві та кар’ єрного росту.

Подібні статті по економіці

Переваги та недоліки показників ВНП та ВВП
Метою даної роботи є характеристика і аналіз комплексу понять, а саме основних макроекономічних показників, які використовуються в системі національних рахунків(СНР). Вони були створені з метою виміру сукупного виробництва в ринковій екон ...

Промисловість, рівень розвитку в Україні
Промисловість - найважливіша структурна ланка господарського комплексу України. На неї припадає 1/3 основних фондів, понад 35% населення, зайнятого в народному господарстві. Досить багато науковців та економістів досліджують сучасн ...