Робоча сила - це здатність людини до праці. Робоча сила як виробничий ресурс являє собою здатність людини до праці, сукупність її фізичних і духовних можливостей. Товаром вона стає лише за певних умов:
1) людина є особисто вільною, тобто за власним розсудом може розпоряджатися своєю робочою силою;
2) людина не має ні засобів виробництва, ні життєвих благ, а тому, щоб жити, змушена найматися до інших, хто володіє засобами виробництва (роботодавців або капіталістів).
Робоча сила, як і будь-який інший товар, має дві властивості: споживчу вартість і вартість, яка є вартістю життєвих засобів, що потрібні для її відтворення, тобто задоволення нормальних життєвих потреб працівника і членів його сім’ї. Якщо йдеться про складну працю, то робоча сила включає і кошти, необхідні для отримання певного рівня кваліфікації робітника (якщо такі кошти витрачаються самим працівником, а не роботодавцем). Вартість робочої сили має ціну на ринку, заробітну плату, яка може відхилятися залежно від співвідношення попиту і пропозиції на робочу силу.
Споживча вартість робочої сили має специфіку. Вона полягає в тому, що в процесі її споживання робоча сила не зникає, а створює нову вартість, більшу, ніж вона сама коштує. Абстрактна праця найманого робітника є джерелом створення нової вартості. Створена працівником нова вартість повинна бути більшою, ніж його заробітна плата. Нова (додана) вартість розподіляється між роботодавцем і найманим працівником. Відношення додаткової вартості (m) до змінного капіталу, авансованого на заробітну плату (v), має назву норма додаткової вартості (mr) формула (1.1):
(1.1)
Норма додаткової вартості, за висловом К.Маркса, «є точним виразом ступеня експлуатації робочої сили капіталом», але вона «аж ніяк не виражає абсолютну величину експлуатації». Норма додаткової вартості показує лише пропорцію, в якій робочий день поділяється на оплачений капіталістом і безкоштовно привласнений робочий час, або розподіл нової вартості на заробітну плату найманого працівника і прибуток капіталіста.
Маса додаткової вартості - це абсолютна величина її за певний період (наприклад за день), і визначається за формулою (1.2):
(1.2)
де M - загальна маса додаткової вартості; - додаткова вартість, створена у середньому протягом одного дня окремим робітником; - змінний капітал, який щоденно авансується за купівлю робочої сили одного робітника; - кількість найманих працівників.
Теорія соціально-технологічної парадигми як методологія визначення пріоритетів економічного розвитку України
Сьогодні
часто лунають заклики, що українське суспільство повинно дати принципові
відповіді на стратегічні виклики часу. Але у чому, власне, полягають ці
виклики? І що треба робити для адекватної відповіді? Розглянемо ці питання
через при ...
Організація, планування та шляхи підвищення економічної ефективності виробництва яєць
Птахівництво
- одна з важливих галузей сільського господарства, яка забезпечує населення
цінними продуктами харчування. Яйця, м'ясо молодняку і дорослої птиці курей,
качок, гусей, індиків, а також такі продукти переробки, як яєчний пор ...