Методи і принципи керування діяльністю підприємств

До організаційно-розпорядчих методів відноситься і розстановка кадрів в організації у відповідності з інтересами і здібностями кожного працівника.

Соціально-психологічні методи керування.

Для успішної роботи організації (підприємства) в умовах становлення ринкових відносин насамперед слід активізувати соціальну активність кожного працівника - ініціативність, творчу цілеспрямованість,самодисципліну. Цього можна досягти, керуючи інтересами і через інтереси. Здійсненню цього загального задоволення сприяють соціальні та психологічні методи керування, які забезпечують реальні умови для переходу функціонування організації в сучасних умовах.

Мета цих методів керування - вивчати і використовувати закони психічної діяльності працівників для оптимізації психічних явищ і процесів в інтересах суспільства і кожної особистості.

Соціальні методи керування за змістом і цільовою спрямованістю і відображенням об'єктивних соціальних зв'язків і стосунків у середині трудових колективів і між ними. Вони забезпечують формування і розвиток трудових колективів шляхом керування свідомістю і поведінкою людей через фактори їхньої діяльності. Такими факторами є потреби, інтереси, мотиви, ідеали, цілі, нахили. Залежно від цього соціальні методи керування поділяють на наступні групи:

- методи керування соціально-масовими процесами;

- методи керування групами;

- методи керування групами і процесами;

методи соціального нормування і методи соціальної профілактики;

методи соціального регулювання;

методи рольових змін.

Об'єктом психологічних методів керування на рівні організації (підприємства) є індивід, а метою - управління психічною діяльністю особистості кожного працівника для раціонального регулювання його поведінки і можливих стосунків у трудовому колективі, створення на цій основі в трудовому колективі оптимального морально-психологічного клімату, який сприяє активізації діяльності працівників. Психологічні методи керування поділяють на такі основні групи, а саме:

методи формування і розвитку трудового колективу;

методи гуманізації стосунків у трудовому колективі;

методи психологічного спонукання (мотивації);

методи професійного відбору і навчання кадрів.

Основні принципи застосування методів керування в умовах ринкових відносин такі: забезпечення рентабельності, самоокупності, господарської самостійності, моральної та матеріальної зацікавленості,конкурентоздатності продукції, зниження собівартості тощо. В загалі методи керування як виробництвом так і господарським механізмом являють собою сукупність способів, що відповідають вимогам і наявності об'єкта керування та забезпечують реалізацію їхніх цілей і завдань.

Головне призначення методів керування в умовах формування ринкових відносин полягає в тому, щоб забезпечити високу ефективність діяльності трудових колективів, зацікавленість кожного працівника у досягненні найвищих результатів господарювання.

Організаційна структура керування - це система управління,яка визначає склад, взаємодію і підлеглість її елементів.

Між елементами системи управління існують зв’язки, які можна розділити на:

) лінійні зв’язки виникають між підрозділами різних рівнів керування,коли один керівник адміністративно підпорядкований іншому (директор - начальник цеху - майстер);

) функціональні зв’язки характеризують взаємодію керівників, які виконують певні функції на різних рівнях керування, між якими не існує адміністративного підпорядкування (начальник планового відділу - начальник цеху);

) міжфункціональні зв’язки мають місце між підрозділами одного рівня (начальник основного цеху - начальник транспортного цеху);

Відомо декілька типів організаційних структур управління:

Лінійна структура керування характеризується лінійними формами зв'язку між ланками управління і, як наслідок, концентрацією всього комплексу функцій керування та вироблення управлінських дій в одній ланці управління (рис.1.2.)

Рис. 1.3. Структура лінійного керування.

Функціональна структура керування передбачає створення підрозділів для виконання визначених функцій на всіх рівнях керування. В такій структурі загальні й функціональні керівники не втручаються в справи один одного. Кожен керівник виконує тільки частину функцій. Зворотного зв'язку може й не бути.

В чистому вигляді функціональна структура практично не застосовується. Вона використовується в поєднанні з лінійною структурою, утворюючи лінійно-функціональну структуру керування.

Лінійно-функціональна структура керування є найпоширенішим видом структури бюрократичного типу, характеризується великим числом горизонтальних і вертикальних зв'язків і незначною участю низових ланок управління в прийнять рішень. Керівники при цій системі поділяються на лінійних і функціональних. Керівнику організації безпосередньо підпорядковуються його заступники за функціями (маркетинг, фінанси, персонал тощо). Загальний керівник здійснює лінійну дію на всіх учасників структури, а керівники функціональних відділів (економічного, інженерно-технічного тощо) надають функціональне сприяння виконавцям робіт.

Подібні статті по економіці

Неокейнсіанство та його особливості
Теорія ефективного попиту Дж. М. Кейнса, викладена в його книзі "Загальна теорія зайнятості, відсотка й грошей" (1936), стала найбільш важливою, революційною подією в історії економічної думки Заходу міжвоєнних років. Концеп ...

Структура і функції ринку
Сучасна економіка є насамперед ринковою. Тому важливе значення має з'ясування сутності ринку, його структури, функцій та умов формування. Ринок не може існувати без системи підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів і ...