Методи калькулювання собівартості послуг в сфері житлово-комунального господарства

Система розрахунку тарифів на послуги у сфері ЖКГ ще до кінця не розвинена, саме тому калькулювання цін на ринку комунальних послуг пов'язують з розрахунком собівартості послуг у бухгалтерському обліку. При цьому розрахунки представляють у вигляді формули:

, (1)

де - собівартість в системі бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

ПМ - прямі матеріальні витрати;

ПОП - прямі витрати з оплати праці;

ІП - інші прямі витрати;

ПЗ - постійні розподілені загальновиробничі витрати;

ЗЗ - змінні розподілені загальновиробничі витрати;

НПЗ - нерозподілені загальновиробничі витрати (при їх виникненні).

Але ця формула не враховуєте деяких витрат, специфічних саме для сфери ЖКГ, наприклад таких, як операційні витрати, «неявні витрати», які в економічній теорії включаються до економічної вартості виробництва послуг та ін. Саме такі аргументи неприйнятності бухгалтерської собівартості були покладені в основу Методичних рекомендацій, у в системі ціноутворення послуг житлово-комунального господарства з'явилися такі поняття як «операційна собівартість» та «повна собівартість».

Саме тому існує декілька методів розрахунку тарифів саме в сфері ЖКГ. Розглянемо детальніше найрозповсюдженіші з них:

. Метод калькуляції собівартості: прибуток + ПДВ + спецподаток.

Для калькуляції собівартості та визначення ціни необхідне групування витрат за статтями калькулювання, яка показує, де були вироблені витрати, пов'язані з наданням послуг. При цьому для вибору остаточної ціни на товар необхідне виділення умовно-постійних та умовно-змінних витрат, оскільки, чим вище в структурі витрат питома вага умовно-постійних витрат, тим більша кількісна залежність зміни рівня собівартості одиниці продукції рівня собівартості одиниці продукції та ціни від зміни масштабів ії випуску та реалізації.

. Метод планування повної собівартості. Застосовується для обмеження непродуктивних витрат та запобігання включенню до тарифів тих витрат, які безпосередньо не пов'язані з наданням відповідних послуг. Цей метод розроблений на основі єдиної класифікації витрат відповідно до чинних стандартів бухгалтерського обліку з урахуванням дотримання вимог державних і галузевих стандартів, норм, технологічних регламентів та економічних і природно-кліматичних особливостей регіонів. Новий механізм формування тарифів мав би таким чином збалансовувати інтереси виробників і споживачів житлово-комунальних послуг, а також стимулювати впровадження ресурсозберігаючих технологій.

. Метод розрахунку за усередненими показниками. Цей метод найбільш поширений серед підприємств та організацій ЖКГ, які виступають як природні монополії, оскільки ефективний механізм контролю за їх діяльністю та тарифами досі не створений, плата за послуги підприємств ЖКГ не має чіткого обґрунтування. Також за відсутності об'єктивного контролю та обліку об'ємів фактично наданих послуг та їх якості використовують метод розрахунку за усередненими показниками, що протирічить ринковим принципам.

Зазначені вище методи використовуються по-різному в регіонах України, через що виникає неоднорідне тарифоутворення на послуги підприємств ЖКГ. Проте, саме тому, що право встановлення тарифів на комунальні послуги мають місцеві органи самоврядування, останній метод є найбільш популярним, і саме тому простежується різка розрізненість у цінах на комунальні послуг різних регіонів. Наприклад, на початок березня 2011 року, найбільше сплачують кияни за один квадратний метр площі більш ніж 1 грн. 50 коп., найменше - жителі Хмельницького та Полтави, від 30 до 37 копійок. Холодна вода найдорожча у Кіровограді та Луганську - біля 2 гривень за кубічний метр. Водночас, в Чернігові сплачують всього 68 копійок. За користування гарячою водою жителям Луцька доводиться платити 37 гривень за людину, а в Севастополі лише 14.[7.с15]

Необхідно розробляти нові підходи до розподілу державних коштів у сфері ЖКГ, впроваджувати новітні технології розрахунку вартості послуг та за допомогою органів державної влади, жорстко регулювати грошовий обіг у структурі ЖКГ. Саме тому необхідні нові кроки з боку держави щодо реорганізації розподілу фінансових ресурсів та прозорості у розрахунку тарифів на послуги житлово-комунального сектору. Наприклад, використовуючи досвід США та Великобританії підтримувати курс на розвиток приватного підприємства та свободи вибору або підтримувати державне регулювання ринку житлових послуг, особливо у сфері підтримки малозабезпечених прошарків населення, як це робиться у скандинавських країнах. Загалом тарифна система України потребує значних змін та реформування, тому потрібно розширювати наукову діяльність цього напрямку та деякі розробки впроваджувати у життя.

Подібні статті по економіці

Організація енергопостачання кар’єра
кар’єр енергетичний ресурс Сучасні кар’єри - великі споживачі енергетичних ресурсів. В виробничій собівартості енергетичні затрати складають 8 - 15%. Для організації енергопостачання на кар’єрах створюється енергетичне господарство. Е ...

Інфляційні очікування
Перехід нашої економіки на ринкові відносини різко підвищив значення грошей. Проблеми грошового господарства стають основними і в практичних заходах по реконструкції народного господарства, і в теоретичних дослідженнях. Тому, незважаючи на ...