Продаючи свою продукцію (роботи, послуги), підприємства-продавці виступають у взаємовідносини з юридичними і фізичними особами - покупцями і замовниками, а отже - здійснюють з ними у певному порядку розрахунки. Взаємовідносини підприємств з покупцями і замовниками пов’язані з укладанням договорів купівлі-продажу своєї продукції (товарів), підряду на виконання робіт (надання послуг). У договорах відображаються зобов’язання продавця (виконавця) про обсяги і терміни відвантаження продукції (товарів). Особлива увага в договорах приділяється ціні товару, термінам постановки, порядку розрахунків, терміну оплати, оскільки ці умови договору є істотними й необхідні у разі вирішення спору у претензійно-позовному порядку [27,196]
Факт відпуску продукції (товару), виконання робіт, надання послуг має бути належним чином оформлений документами. Підставою для відпуску продукції (товару) зі складу підприємства є доручення (додаток Д), яке пред’являється представником покупця і яке повинно містити: реквізити покупця, найменування й кількість отриманої продукції, термін дії доручення особистий підпис представника, засвідчений підписами керівника та головного бухгалтера підприємства-покупця і скріплений печаткою. Підпис представника покупця на дорученні повинен бути ідентичним підпису одержувача на відвантажувальних документах про приймання продукції.
У разі доставки продукції покупцеві автотранспортом постачальника або транспортних організацій важливе значення має чітке і належне оформлення товарно-транспортних накладних (додаток З) відправником та наявність записів з підписами і відбитком печатки (штампу) одержувача, які засвідчують доставку продукції (товару) до місця призначення. Покупцями основної маси виробленої продукції в сільськогосподарських підприємствах є хлібоприймальні пункти, молокозаводи, м’ясокомбінати, цукрові заводи, олійно-жирові комбінати та інші переробні підприємства. Крім того, сільгосптоваровиробники реалізовують продукцію та виробничі запаси іншим сільськогосподарським підприємствам. Комерційним фірмам тощо. Останнім часом усе більшого поширення набуває реалізація сільгосппродукції через товарні біржі та аукціони, оптові ринки.
Супровідними документами при продажу продукції сільськогосподарського виробництва та тварин є товарно-транспортні накладні спеціалізованих форм. Якщо господарство здає сортове насіння, то крім товарно-транспортної накладної необхідно виписувати первинні документи, які підтверджують їх сортність: атестат на насіння, свідоцтво на насіння, сортове посвідчення. При реалізації племінної худоби і птиці оформляється племінне свідоцтво, а не племінної - ветеринарне свідоцтво [24].
Переробні підприємства на підставі одержаних товарно-транспортних накладних ведуть накопичувальні відомості окремо по кожному сільськогосподарському товаровиробнику протягом поточного місяця або періоду (як правило 15 днів).
На прийняту від сільськогосподарських підприємств продукцію заготівельні організації на підставі даних накопичувальних відомостей виписують приймальні квитанції
у яких вказують фізичну та залікову масу прийнятої продукції, її якість суму до виплати. З іншого боку, приймальні квитанції слугують підставою для відображення обліку виникнення дебіторської заборгованості покупців.
У квитанціях, крім ваги і вартості закупленої продукції за договірними цінами, окремим рядком вказують суми дотації. Перерахування грошових коштів сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними молоко і м'ясо у живій вазі проводяться платіжними дорученнями з рахунків переробного підприємства.
При виконанні робіт (будівельних, ремонтних та ін.) у договорі на їх виконання також відображаються зобов’язання замовника щодо приймання виконаних робіт, порядку і термінів їх оплати. Прийнята робота має бути оформлена актом відповідної форми, який підписується представником замовника і виконавця або комісією, з обов’язковим посвідченням підписів представників печаткою замовника і виконавця. Аналогічно оформляються операції з надання замовникам різних послуг (ремонту та обслуговування технічних засобів підприємства тощо).
Техніко-економічні показники формувального відділення ливарного цеху
Литво є одним з найстаріших способів, яким
ще в старовині користувалися для виробництва металевих виробів - спочатку з
міді і бронзи, потім з чавуну, а пізніше із сталі та інших сплавів.
В нашій країні високими темпами ростуть
об'єм ...
Теорія граничної корисності
Найбільш
вагомий внесок у розвиток теорії граничної корисності зробила австрійська школа
політекономії, яка сформувалась у 70-ті роки XIX століття.
Австрійська
школа - це суб'єктивно-психологічний напрямок в політекономії, що розроб ...