· частка підприємств роздрібної торгівлі у містах України значно перевищувала відповідну частку в сільській місцевості (у 2008-2010 роках - більш ніж у 2 рази).
· у період з 2005 по 2010 роки темпи зростання роздрібного товарообороту на одну особу у сільській місцевості перевищували відповідний показник по міських поселеннях;
· поступове зменшення кількості великоформатних об’єктів роздрібної торгівлі (універмаг, універсам) призвело до відповідного скорочення розмірів торгової площі мережі торговельних підприємств України, при чому особливо помітно - у період з 2005 по 2010 рік.
Характерною особливістю сучасного розвитку вітчизняної торгівлі можна вважати її глибоку структурну перебудову і перехід цієї сфери з галузевої на функціональну модель. Це означає, що всі товаророзподільчі канали, що функціонували у період соціалістичної системи господарювання, об`єдналися в єдину систему і створили принципово нову сферу товарного обігу, яка функціонує на ринкових принципах.
Можна зі всією очевидністю констатувати, що в Україні формується якісно нова система торгівлі, де практично закінчився процес демонополізації. Внаслідок приватизації роздрібної торгівлі і корпоратизації оптової ланки соціальні форми торгівлі суттєво змінилися.
Насамперед, слід підкреслити, що внутрішня торгівля не зповна виконує важливої своєї функції - забезпечення потреб населення. Існують серйозні диспропорції між товарооборотом і обсягами особистого споживання. Це спостерігається майже в усіх регіонах, що для країни з ринковою економікою, на роль якої претендує наша держава, є аномальним явищем. Тому в стратегічному плані необхідно випереджальними темпами розширити сферу обігу товарів і послуг, оновити матеріально - технічну базу, стимулювати всі форми торгівлі, щоб досягнути рівня фізичного обсягу товарообігу хоча б рівня 1990 року. Також необхідно звузити натуральне споживання, особливо в сільській місцевості.
Але найскладніше стратегічне завдання - це виведення торгівлі з „тіні". Тіньовий, тобто не облікований оборот, досягає величезних розмірів.
Іншою проблемою сучасного розвитку торгівлі є внутрішня і галузева незбалансованість. У сфері внутрішньої торгівлі області відчутним є дисбаланс між платоспроможним попитом і товарною пропозицією. Ринок перенасичений споживчими товарами. Становище ускладнюється тим, що незначні підвищення доходів населення супроводжуються постійним зростанням цін. Це призводить до падіння реальних доходів. Друга складова дисбалансу на споживчому ринку - це товарна пропозиція. Пояснюється це тим, що рівень виробництва споживчих товарів на вітчизняних підприємствах досить низький, що призводить до експансії імпорту. Вихідним моментом вирішення проблеми збалансування основних параметрів торгівлі, як вважають більшість дослідників, є, насамперед, збільшення грошових доходів населення як основи платоспроможного попиту шляхом суттєвого підвищення вартості робочої сили.
Останнім часом простежується стійка тенденція скорочення магазинів і, відповідно, торговельної площі. Це суттєво знижує рівень торговельного обслуговування населення області. Пріоритетними напрямами розвитку роздрібної мережі повинно стати:
· створення крупних, переважно вітчизняних, універсальних магазинів, універмагів, супермаркетів, гіпермаркетів;
· розвиток спеціалізованих підприємств, дисконтних магазинів, посилкової торгівлі;
· трансформування ринків у торговельно-сервісні центри, проведення їх типізації;
· інтенсивний розвиток віртуальних магазинів на базі Інтернет - комунікацій.
Суттєві недоліки у розміщені підприємств торгівлі по регіонам країни, по території сільських і міських населених пунктів обумовлюються відсутністю цілеспрямованої держаної політики з боку місцевих органів влади. Суб’єкти господарювання відкривають підприємства торгівлі, як правило, без проведення маркетингових досліджень і в умовах недостатньої інформованості про стан споживчих ринків в регіоні, їх місткість, спеціалізацію , без урахування потреб усіх верств населення даних регіонів.
Лідерство як в забезпеченості торговельними закладами та їх площею, так і за коефіцієнтом локалізації товарообороту промислово розвинутих регіонів країни: Києва і Київської області, Харківської, Дніпропетровської, Запорізької, Одеської, Донецької, Львівської і Закарпатської областей вказують на суттєвий зв’язок показників розвитку торгівлі та загального рівня розвитку продуктивних сил. Регіональні відмінності торгівлі відбиваються співвідношенням аграрного та індустріального розвитку регіонів, обумовлюються рівнем виробництва товарів народного споживання, доходів населення та умовами товарного самозабезпечення населення.
Обґрунтування тарифу і формування прибутку транспортного обслуговування
Автомобільний транспорт - одна з найважливіших галузей народного господарства - розвивається як невід’ємна частина єдиної транспортної системи країни. Він забезпечує на ряду з іншими видами транспорту раціональне виробництво і оборот продукції ...
Оцінка та механізм забезпечення економічної безпеки підприємства
Сучасне підприємство знаходиться в умовах безперервної зміни
середовища його існування. Ця нестабільність вимагає від господарюючих
суб‘єктів постійної адаптації, зокрема пошуку нових і вдосконалення вже відомих
засобів забезпечення си ...