Роль торгівлі у господарському комплексі визначається не тільки її великим історичним шляхом, але і вирішальним впливом на розвиток ринкових відносин.
Протягом тривалого часу слово "торгівля" ("комерція") вживалось у дуже широкому спектрі, визначаючи практично всю економічну діяльність у цілому; саме в цьому розумінні воно присутнє в таких звичних термінах, як "торговий кодекс" або "комерційний суд" у країнах Західної Європи.
У більш вузькому значенні під "торгівлею" розуміють купівлю-продаж товарів без внесення в них істотних матеріальних змін; на противагу цьому, виробничій діяльності притаманне саме внесення змін у природні матеріали з метою одержання такого кінцевого продукту, який був би придатним для споживачів.
Торговельна діяльність відома з глибокої давнини. Спочатку торгівля розвивалась у вигляді обміну (як грошового, так і натурального) між близько або далеко розташованими одна від іншої територіями або країнами з використанням морських шляхів або сухопутних доріг. Ця "зовнішня торгівля", яка в минулому часто приводила до втручання державної влади (створення митниць, накладання заборон на ввіз та вивіз товарів тощо) і до конфліктів між країнами, завжди вивчалась спеціалістами, у тому числі й економіко-географами, ширше, ніж внутрішня торгівля.
Внутрішня торгівля, що розглядається як сукупність різних видів діяльності з обміну товарів, виникає тоді, коли зростання міського населення утруднює прямі контакти між виробниками і споживачами. У Європі (Франції, Італії та інших країнах) так звані галантерейники, чия діяльність обмежувалась тільки продажем товарів, вироблених різними корпораціями (гільдіями) ремісників, з'являються вже в XIII ст.
Відтоді торговельна діяльність невпинно розширялась, а в XIX ст. почалось її бурхливе зростання, що відбувалось паралельно експансії міст і промисловості. Виробництво все більшої кількості і кращої якості споживчих товарів на спеціалізованих підприємствах, нерідко віддалених у просторі від місць споживання, потягло за собою ускладнення і збільшення числа взаємозв'язків між виробниками і споживачами.
У результаті стала очевиднішою справжня мета внутрішньої торгівлі, яку охарактеризував вже Ж.-Б.Сей у своєму "Курсі політичної економії" (1840): "Раніше думали, що суть торгівлі полягає в обміні, насправді ж вона полягає в тому, щоб зробити продукт доступнішим споживачеві".
У наш час внутрішня торгівля являє собою сукупність операцій, які здійснюються в межах однієї країни, регламентуються законодавством і полягають у купівлі товарів у виробників та їх продажу з метою надання матеріальних благ споживачеві в такому вигляді, в такий час і в такому місці, які відповідають їх потребам.
До цього часу в науковій літературі немає єдиного погляду на місце внутрішньої торгівлі в структурі господарства. В історії суспільної думки існували такі напрями (Аристотель, фізіократи, А.Сміт), в яких заперечувалась економічна "продуктивність" торгівлі. Основою для такого міркування слугувала відсутність матеріальних змін у товарах, що корінним чином відрізняє торговельну і виробничу діяльність. Марксистська теорія також дотримується цієї позиції і не включає торгівлю, поряд з іншими видами послуг, у національний продукт.
У колишньому СРСР, за класифікацією ЦСУ, торгівля належала до сфери матеріального виробництва разом з промисловістю, сільським господарством, будівництвом, транспортом і зв'язком на тій основі, що значна частина праці у торгівлі була безпосередньо пов'язана з продовженням процесу виробництва (наприклад, із заготівлею і переробкою сільськогосподарської продукції в системі споживчої кооперації тощо). У торгівлі 30 % працюючих зайнято доробкою продукції, а реалізацією - 70 %. Оскільки основна частина зайнятих у торгівлі все таки зайнята не у виробництві, а у сфері обігу, то, на думку багатьох сучасних спеціалістів, її більш обґрунтовано слід відносити до невиробничої сфери, бо головною економічною функцією є доведення товару до споживача, а не завершення виробничих процесів обробки продуктів. Разом з тим торгівля - одна з провідних галузей сфери обслуговування. У загальному обсязі споживання населенням матеріальних благ і платних послуг на частку торгівлі припадає близько 75 %.
На наш погляд, ця суто наукова суперечка про місце торгівлі в структурі господарства не має великого значення з практичного погляду. Головне - зрозуміти, яку роль відіграє внутрішня торгівля в господарстві та яка її ефективність. Таким чином, завдання полягає в тому, щоб з'ясувати економічні функції, що реально виконуються внутрішньою торгівлею в господарстві країни і безпосередньо виступають у вигляді послуг, які надаються населенню. Торгівля, яка є сполучною ланкою між виробником і споживачем, надає послуги і тим, і іншим.
Організаційно-економічний механізм заснування власної справи в сфері виготовлення виробів з дорогоцінних металів та каміння
Виробництво ювелірних виробів є важливою складовою переробної
промисловості України, проте його розвитку приділяється недостатньо уваги як з
боку державних органів, так і з боку вчених та дослідників. Це зумовлено
відносною інформаційн ...
Напрями удосконалення управління збутовими запасами продукції підприємства переробної галузі
господарський збутовий запас продукція
Сучасна система господарювання обумовлює зміну форм і методів управління підприємством, вимагає нових підходів до визначення ефективності його діяльності. Однією із складових загальної ефективності підприємства ...