Модель соціальної політики Української держави має представляти собою симбіоз лібералізму та соціальної орієнтації. Перший дає можливість в умовах відсутності достатніх фінансових коштів у держави створити умови для самореалізації і самозабезпечення економічних суб'єктів. Друга складова передбачає формування раціональної системи соціального захисту населення.
В умовах соціально-ринкової трансформації держава має виступити соціальним амортизатором перетворень і одночасно проводити активну соціальну політику на нових, адекватних ринковим вимогам засадах. Розглянемо призначення соціальних амортизаторів на рис.2.1.
Соціальні амортизатори - це механізми соціального захисту.
Рисунок 2.1. Призначення соціальних амортизаторів
Підвищення ролі соціальних амортизаторів має місце на етапах:
.системної, соціально-економічної трансформації;
.структурної перебудови;
. виходу на новий щабель економічного розвитку;
.переходу до нового рівня цивілізації.
Рисунок 2.2. Етапи формування та реалізації соціальної політики
безробіття зайнятість трудовий ринок
Цілі соціальної політики перехідного періоду.
Стратегічного характеру:
. наповнення реформ соціальним змістом;
. розвиток демократії, забезпечення прав і свобод, формування громадянського суспільства;
. активізація соціальної ролі держави, відпрацювання механізму взаємодії держави і суспільства в соціальній сфері;
. забезпечення гідних і безпечних умов життя та праці, зростання добробуту громадян;
. створення кожній людині можливостей реалізувати її здібності, одержувати доход відповідно до результатів праці, компетентності, таланту;
. стимулювання мотивації до трудової та підприємницької діяльності, становлення середнього класу;
. забезпечення відтворення населення, оптимізація ситуації на ринку праці;
. гармонізація відносин між різними соціальними групами, формування почуття соціальної солідарності;
. формування ефективної системи соціального захисту населення;
. реформування пенсійної системи;
. розвиток соціальної інфраструктури, створення умов для виховання, освіти, духовного розвитку дітей, молоді;
. зміцнення сім'ї, підвищення її ролі у суспільстві.
Поточного характеру:
. погашення заборгованості з заробітної плати та соціальних виплат;
. забезпечення прожиткового мінімуму;
. боротьба з бідністю, надання адресної допомоги;
. захист громадян від інфляції за допомогою своєчасної індексації доходів;
. обмеження безробіття та стимулювання зайнятості населення;
. створення екологічно та соціальне безпечних умов життя;
. запобігання соціальній деградації тощо .
Рисунок 2.3. Суб’єкти соціальної політики України
Методи впливу держави на розвиток соціальної сфери:
· прямі державні витрати із бюджетів різних рівнів на фінансування соціальної сфери (розвиток освіти, науки, медичне обслуговування, охорона навколишнього середовища тощо);
· соціальні трансферти у вигляді різного роду соціальних субсидій;
· впровадження ефективної прогресивної системи оподаткування індивідуальних грошових доходів населення;
· прогнозування стану загальнонаціональних і регіональних ринків праці; створення мережі центрів служб зайнятості й бірж праці;
· встановлення соціальних і екологічних нормативів і стандартів; контроль за їх дотриманням;
· державні програми з вирішення конкретних соціальних проблем (боротьба з бідністю, освітні, медичні, екологічні та інші);
· державний вплив на ціни та цінотворення;
Планування виробничих витрат і собівартості продукції вівса на площі 120 га в умовах ТОВ агрофірма Ольвія
Сільське
господарство є однією з основних галузей народного господарства, оскільки
виробництво продуктів харчування - перша умова життя безпосередніх виробників.
Водночас воно є сировинною базою легкої та харчової промисловості. Попит ...
Особливості інвестування високотехнологічних виробництв в Україні
Високотехнологічні галузі промисловості є ключовим елементом економічної
системи України, який визначає місце національної економіки в міжнародному
поділі праці, динаміку її конкурентоспроможності. Тому одним із основних
завдань сучасної д ...