Розділи економіки

Оцінка інвестиційної привабливості регіону

В умовах глобалізації економічний розвиток будь-якої країни тісно пов’язаний з підвищенням її інвестиційної привабливості для іноземних інвесторів.

Інвестиційна привабливість - це якісна та кількісна характеристика внутрішнього та зовнішнього середовища об`єкта можливого інвестування. Головна суть інвестиційної привабливості полягає в реалізації стратегії отримання максимального прибутку від вкладеного капіталу. Тому на сьогоднішній день, при розробці і прийнятті інвестиційних рішень, іноземний інвестор спирається на дослідження конкурентоспроможності регіональної економіки, а саме звертає увагу на регіони, які є більш привабливими.

Інвестиційна привабливість регіону - відповідність регіону основним цілям інвесторів, що полягають у прибутковості, безризиковості і ліквідності інвестицій та рівні задоволення фінансових, виробничих, організаційних та інших вимог чи інтересів інвестора щодо конкретного регіону.

Висока інвестиційна привабливість регіону дозволяє залучати великі інвестиції на його розвиток та гарантує отримання прибутку для інвесторів.

Інвестиційна привабливість регіону може визначатись: вигідним географічним розташуванням регіону; наявністю необхідних умов природних ресурсів; дешевою та кваліфікованою робочою силою; розвинутою інфраструктурою та ринком збуту продукції. Оцінка інвестиційної привабливості регіонів є найважливішим аспектом для прийняття будь-якого інвестиційного рішення , від правильності якого залежать наслідки, як для інвестора, так і для економіки регіону і країни в цілому. На сьогодні є чимало різних методик оцінки інвестиційної привабливості регіонів. Оцінка інвестиційної привабливості регіонів сприяє поглибленню оцінки загальної економічної ситуації у регіонах,визначає напрямки формування сприятливого інвестиційного середовища.

. Основні підходи до аналізу інвестиційної привабливості

В сучасних умовах при аналізі інвестиційної привабливості використовують, переважно, експертно-рейтинговий підхід, саме його в своїй роботі досить широко використовують такі відомі світові рейтингові агентства як Standart&Poors, Moody’s та Fitch IBCA.

Алгоритм проведення аналізу є досить універсальний та складається з наступних етапів:

. Визначення чинників (критеріїв), які на думку експертів, формують інвестиційну привабливість та впливають на її рівень.

. Експертна оцінка ступеня значущості кожного з цих чинників або визначення їх вагових коефіцієнтів.

. Підбір показників, які на думку експертів, найбільш повно розкривають чинники (критерії), що формують інвестиційну привабливість. Ці показники можуть бути як рівнозначними, так і нерівнозначними. За умови їх нерівнозначності, проводиться експертний аналіз ступеня значущості кожного з цих показників.

. Проводиться розрахунок всіх необхідних показників, якщо показники неоднорідні їх значення формалізують.

. Отримані результати зводяться в відповідні групи, при цьому, за необхідності, вони коригуються на відповідний ваговий коефіцієнт.

. Отримані результати є поточною оцінкою того чи іншого чинника.

. На наступному етапі можна піти двома шляхами:

· отримані результати, коригуються на відповідні вагові коефіцієнти та зводяться в єдиний інтегральний показник - ранг, значення якого дає нам уявлення про рівень інвестиційної привабливості об’єкта дослідження. Слід зазначити, що в залежності від механізму згортки показників, рангове значення матиме різний вигляд. Тож, необхідною умовою є відповідність цього рангового значення певній рейтинговій шкалі, яка дозволить розшифрувати отриманий числовий результат та зробити відповідні висновки. В даному випадку не проводиться аналіз рівня якості кожного з критеріїв, дослідників цікавить лише остаточний висновок щодо рівня інвестиційної привабливості. Зазвичай, такий механізм використовують для того аби дізнатися поточну ситуацію щодо об’єкта інвестування. Ця методика не передбачає подальший поглиблений аналіз з метою визначення та усунення факторів, що обмежують інвестиційну привабливість об’єкта дослідження .

· визначається рівень якості - ранг кожного критерію, а потім зважаючи на його значимість робиться узагальнений висновок щодо рівня інвестиційної привабливості об’єкта дослідження в цілому. В цьому випадку рейтингова шкала розробляється як для узагальненого значення, так і для кожного критерію окремо. Використання такого механізму дозволяє розкласти інвестиційну привабливість об’єкта дослідження на основні складові та проаналізувати якість кожної з них окремо. Це дає можливість визначити, що саме обмежує подальший розвиток об’єкта та негативно впливає на рівень його інвестиційної привабливості, а також проаналізувати можливі перспективи щодо зміни рівня інвестиційної привабливості.

Отже, в результаті ми отримуємо значення, яке може варіюватися в межах певної шкали. При цьому, основним чином, використовують такі економіко-математичні методи якісного та кількісного аналізу як методи середньої геометричної та її модифікації, відстаней з використанням евклідової метрики, бінарної композиції, послідовної дихотомії, логічних функцій .

При використанні цього підходу різними аналітичними групами основні суперечності виникають на перших чотирьох етапах, адже вибір чинників, показників, які їх характеризують, а також визначення рівня їх значущості має ситуативний характер і значною мірою залежить від кваліфікації та думки експертів.

Основними недоліками цього підходу є:

. Проблема формалізації - будь-яка оцінка має бути виражена кількісно (цифрах, балах, рейтингових таблицях). Це часом досить важко зробити з якісними показниками.

. Проблема узгодженості думки експертів та оцінка її адекватності. Слід зазначити, що чим більше в процесі аналізу використовується показників тим важче узгодити думки експертів.

. Проблема обґрунтування обраних показників, вагових коефіцієнтів, методів згортки тощо.

. Проблема наочності та зрозумілості отриманих результатів.

. Проблема недооцінки об’єкта інвестування, неврахування прихованого потенціалу та можливий сприятливий ефект цільового вкладання коштів.

Для аналізу інвестиційної привабливості в поєднанні з експертно-рейтинговими методами, досить часто використовують параметричний аналіз. Він проводиться шляхом зіставлення конкретного об’єкта інвестування з еталоном чи іншими однорідними об’єктами через певні параметри діяльності. Цей підхід використовують у тому випадку, коли інформація про рівень інвестиційної привабливості потрібна для розробки інвестиційної стратегії.

Зручність параметричного аналізу полягає в тому, що він дозволяє більш детально, ніж це можливо за допомогою експертно-рейтингових методів, диференціювати між собою близькі за фінансово-економічними та виробничими показниками об’єкти.

Цей підхід можна звести до реалізації наступних етапів:

. Визначення групи об’єктів, які будуть порівнюватися між собою або з еталоном.

. Вибір однієї чи декількох ознак, за якими будуть порівнюватись об’єкти.

. Вибір та обґрунтування методу співставлення.

. Встановлення обов’язкових умов потенційного інвестора та формування відповідних обмежень.

. Встановлення обов’язкових умов особи, яка прагне залучити інвестиції, та формування відповідних обмежень.

. Порівняння об’єктів за обраними ознаками з урахуванням сформованих обмежень.

. Встановлення рівня інвестиційної привабливості об’єкта як результат порівняння.

Цей підхід є дуже зручним та дієвим, коли необхідно встановити відмінності між однорідними об’єктами в середині невеликої групи. Крім того, його можна використовувати під час дослідження динаміки розвитку об’єкта інвестування.

Основний недолік параметричного аналізу полягає в тому, що чим більша кількість об’єктів, тим складніше їх порівняти.

Крім того, на його основі можна проаналізувати лише більш-менш однорідні об’єкти. На думку деяких дослідників, усунути зазначені вище недоліки існуючих методів аналізу інвестиційної привабливості, можна шляхом застосування в процесі дослідження нечіткого множинного підходу.

Зокрема, використання в процесі розрахунків елементів нечіткої логіки дозволить вийти за межі однорідної вибірки, елементи якої повинні функціонувати в одному зовнішньому середовищі.

Таким чином, близькість нечітко-множинного підходу до природної мови, дає можливість формалізувати якісні характеристики підприємства та оточуючого середовища, трансформуючи їх у мову кількісних оцінок, які можна звести в одну площину з кількісними ознаками.

Ще однією перевагою, використання елементів нечіткої логіки при вирішенні такого роду задач є те, що в процесі аналізу всі проміжні результати, мають наглядну інтерпретацію. Це, в значній мірі, стосується таблиць ранжування. З них відразу видно, які слабкі сторони має той чи інший об’єкт аналізу.

Проте, існують і певні труднощі при адаптації елементів нечіткої логіки до аналізу інвестиційної привабливості. Так, під час проведення обчислень з використанням нечітко-множинного підходу результати розрахунків, значною мірою, залежать від правильної побудови нечіткої класифікації показників, що, часом, досить важко зробити за обмеженої і досить неоднорідної статистики, а також від виду функції належності.

Отже, в сучасних умовах переважна більшість фінансових аналітиків для оцінки інвестиційної привабливості використовують експертно-рейтинговий підхід, який часто поєднують з економіко-математичними методами та елементами параметричного аналізу.

Проте, ці методи не враховують якісну інформацію та неформалізовані зв’язки, які значною мірою впливають на перебіг економічних процесів. Поєднання експертно-рейтингового підходу з елементами нечіткої логіки дозволить вийти за межі однорідного середовища, описати та формалізувати якісні ознаки об’єкта інвестування.

Методи оцінювання інвестиційної привабливості регіону (країни)

Потенційно Україна є інвестиційно привабливою країною. Від створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні залежить подальший її соціально-економічний розвиток. Процеси економічного росту обумовлюються обсягом і темпами зростання інвестицій, їх структурою та якісними характеристиками. Незважаючи на деяке пожвавлення інвестиційного процесу в Україні, позитивні тенденції в інвестиційній сфері ще не набули сталого характеру. Крім того, в умовах трансформації економічних відносин продовжують діяти чинники, що стримують розвиток інвестиційної та інноваційної діяльності. Найголовнішою серед існуючих деструктивних тенденцій є проблема гострої нестачі інвестиційних ресурсів у економіці України та відсутності сприятливих умов для їх нагромадження. Проте все ще залишаються невирішеними питання політики сприяння та покращення інвестиційної привабливості країни.

Передумовами формування в Україні сприятливого інвестиційного клімату є:

· вигідне географічне розташування (в центрі Європи, на перехресті торгівельних шляхів);

· багаті природні ресурси (60% сільськогосподарських угідь України - родючі чорноземи);

· рекреаційні ресурси (Крим, Карпати), сприятливі для розвитку туризму, санаторно-курортного лікування, відпочинку;

· освічена робоча сила (в Україні високий інтелектуальний і професійний рівень працівників);

· надлишок населення працездатного віку, не зайнятого в економіці;

· несформований ринок товарів (дає можливість іноземному інвесторові вкладати гроші у виробництво практично будь-якого товару без ризику зазнати збитків);

· законодавча база (дає можливість інвесторам вести свою діяльність і гарантує захист інвестицій); в Україні діють державні структури, які займаються питанням залучення іноземних інвестицій.

Одним з підходів є оцінка кожного узагальнюючого показника який ґрунтується на використанні аналітичних показників. Шляхом їхнього підсумовування визначається рангове значення кожного досліджуваного регіону.

Оцінка інвестиційної привабливості галузей здійснюється за синтетичними та аналітичними показниками.

До синтетичних показників належать:

· прибутковість галузі;

· перспективність розвитку галузі;

· інвестиційні ризики.

Кожна група цих показників охоплює ряд аналітичних, які мають рангові значення і визначають у кінцевому підсумку вагомість синтетичного показника.

Так, рівень прибутковості галузі характеризується такими аналітичними показниками:

· прибутковість активів, тобто співвідношення суми балансового прибутку підприємств галузі до суми всіх активів у використанні;

· прибутковість власного капіталу підприємств галузі за умови наявного галузевого фінансового лівериджу - співвідношення суми балансового прибутку підприємств галузі до суми власних активів;

· прибутковість реалізованої продукції - співвідношення суми прибутку від реалізації до обсягу реалізації продукції підприємств галузі.

Перспективність розвитку галузі аналізується за показниками:

· вагомість галузі в економіці країни - частка продукції галузі у ВВП;

· кількість зайнятих у галузі;

· забезпеченість перспектив зростання власними фінансовими ресурсами (визначається обсягом та вагою капіталовкладень за рахунок власних джерел фінансування, часткою власного капіталу в загальній сумі активів);

· ступінь державної підтримки розвитку галузі - обсяг державних (централізованих) капіталовкладень, податкові та експортні пільги;

· розвиток науково-технічної та сировинної бази галузі, який вимірюється на основі експертних оцінок.

Під час оцінки рівня інвестиційних ризиків враховуються такі аналітичні показники:

· S рівень конкуренції в галузі;

· S рівень інфляційної стійкості продукції галузі, який характеризується співвідношенням індексів цін у динаміці на основні види продукції галузі та загального індексу цін по економіці в цілому;

· S соціальна напруга галузі, яка визначається співвідношенням рівня заробітної плати працюючих у галузі до середнього рівня заробітної плати в країні.

Методологічні принципи визначення інвестиційної привабливості регіонів України розроблено компанією «Омста-Інвест» .

Для аналізу інвестиційної привабливості регіонів у методиці, запропонованій у згаданих матеріалах, застосовуються такі узагальнюючі показники:

· рівень загальноекономічного розвитку регіону;

· рівень розвитку інвестиційної інфраструктури;

· демографічна характеристика регіону;

· рівень розвитку ринкових відносин і комерційної інфраструктури;

· рівень криміногенних, економічних та інших ризиків.

Оцінка кожного узагальнюючого показника ґрунтується на використанні аналітичних показників. Шляхом їхнього підсумовування визначається рангове значення кожного досліджуваного регіону.

Інвестиційна привабливість регіонів України оцінюється на базі 5 узагальнюючих показниках, які у свою чергу включають такі аналітичні показники:

. Рівень загальноекономічного розвитку регіону:

· питома вага регіону регіону у ВВП і національному доході;

· обсяг виробленої промислової продукції на душу населення;

· рівень самозабезпеченості регіону основними продуктами

· обсяг та динаміка капітальних вкладень у регіоні на душу населення;

· середній рівень заробітної плати працюючих у регіоні;

· середній рівень заощаджень надушу населення;

· обсяг капіталовкладень на душу населення;

· частка централізованих капіталовкладень у загальному їх обсязі;

· обсяг науково-технічних робіт на душу населення;

· темпи зміни промислового виробництва;

· кількість промислових підприємств у регіоні;

· частка збиткових підприємств у загальній їх кількості в регіоні;

· прибуток у розрахунку на одне промислове підприємство.

. Рівень розвитку інвестиційної інфраструктури регіону:

· кількість підрядних будівельних компаній і фірм усіх форм власності;

· обсяг місцевого виробництва основних видів будівельних матеріалів;

· виробництво енергетичних ресурсів на душу населення;

· забезпеченість залізничним та автомобільним транспортом.

. Демографічна характеристика регіону:

· частка населення регіону в загальній кількості населення країни;

· частка міського населення в регіоні;

· рівень зайнятості в регіоні;

· частка працездатного населення у загальній кількості населення регіону;

· рівень кваліфікації працюючих у регіоні.

. Рівень розвитку ринкових відносин та комерційної інфраструктури регіону:

· частка приватизованих підприємств у загальній кількості

· підприємств комунальної власності;

· частка підприємств недержавної форми власності у загальній

· кількості підприємств регіону;

· кількість спільних із зарубіжними партнерами компаній і фірм у регіоні;

· кількість банківських установ (включаючи філії) на території регіону;

· кількість страхових компаній у регіоні;

· кількість товарних, фондових, спеціалізованих бірж у регіоні.

. Рівень кримінальних, екологічних та інших ризиків:

До цієї групи належать аналітичні показники:

· викиди шкідливих речовин на 1 м2 території регіону;

· частка джерел забруднення у загальній кількості підприємств регіону;

· кількість економічних злочинів на 100 тис. осіб, що проживають у регіоні;

· частка незавершених будівельних об'єктів у загальній кількості розпочатих будівництв.

В числі найбільш поширених - методика, що використовується Інститутом Реформ є:

. Розрахунок стандартизованих значень (балів) кожного з показників по регіонах за такими формулами:

Визначення відхилення:

для позитивних факторів інвестиційного клімату

Або - для негативних факторів інвестиційного клімату (наприклад, рівень злочинності, заборгованості між підприємствами тощо).

де Хij - i-й показник j-го регіону,

Хij - середнє значення показника,- відхилення показника від середнього значення, і на основі цього

де min (max) Zij - мінімальне (максимальне) значення відхилення,

і = const,- стандартизоване значення (бал) показника Хij.

. Розрахунок часткового рейтингового балу регіону по визначених групах показників проводився за формулою середньої арифметичної стандартизованих значень.

. Розрахунок інтегрального рейтингового балу регіону здійснювався як середньозважена часткових рейтингів по групах:

де Rj - загальний рейтинг j-го регіону,- вага k-ої групи показників, при цьому fk Є [0; 1],= 1.

Вагові коефіцієнти кожної з груп для формули 2 були визначені на основі опитування експертів з питань інвестиційного клімату - фахівців інвестиційних компаній, представників бізнес-асоціацій і торговельних палат, менеджерів компаній, які працюють в регіонах України.

У результаті для зважування застосовувалися такі величини:

Група 1. Економічний розвиток регіону - 25%;

Група 2. Ринкова інфраструктура - 22%;

Група 3. Фінансовий сектор - 25%;

Група 4. Людські ресурси - 13%;

Група 5. Підприємництво і місцева влада - 15%.

Отже, найбільш інвестиційно привабливим буде регіон, інтегральний показник якого має більше значення, ніж по інших регіонах.

Кожний регіон по кожному з п'яти узагальнюючих показників отримує певний середній рейтинг, який розраховується як середня арифметична рейтингів цього регіону за окремими аналітичними показниками.

Ранжирування регіонів за співвідношенням „сприятливості” об’єктивних і суб’єктивних факторів інвестиційної привабливості дозволить актуалізувати напрями комплексної програми підвищення інвестиційної привабливості конкретного регіону, визначити її перспективну спрямованість і можливу ефективність, окреслити загальнодержавні пріоритети в регіональному розрізі.

Результатом такого ранжирування має стати віднесення регіону до групи територій з певними рівнями зазначених показників порівняно із загальнодержавними. На основі проведеного за цією методикою дослідження кожен регіон може бути віднесений до одного з 9 рангів територій за мірою інвестиційної привабливості ( рис. 1).

об’єктивні фактори суб’єктивні фактори

відносно сприятливі

середній рівень

відносно несприятливі

відносно сприятливі

1

2

3

середній рівень

4

5

6

відносно несприятливі

7

8

9

Рис. 1 Матриця для визначення рангів регіонів України за мірою відносної сприятливості об’єктивних і суб’єктивних факторів інвестиційної привабливості території

Всі регіони України групуються по чотирьох групах інвестиційної привабливості.

У першу групу ввійшло 6 регіонів пріоритетної інвестиційної привабливості. До цих регіонів відносяться: Київ і Київська область; Дніпропетровська область; Донецька область; Харківська область; Запорізька область; Республіка Крим.

В другу групу ввійшли 4 регіони досить високої інвестиційної привабливості. До регіонів цієї групи відносяться: Луганська область; Львівська область; Одеська область; Полтавська область.

У третю групу ввійшло 7 регіонів середньої інвестиційної привабливості, у складі яких: Вінницька область; Житомирська область; Закарпатська область; Сумська область; Миколаївська область; Черкаська область; Чернігівська область.

Нарешті, у четверту групу областей увійшло 8 регіонів низької інвестиційної привабливості. До цих регіонів відносяться: Волинська область; Івано-Франківська область; Кіровоградська область; Ровенська область; Тернопільська область; Херсонська область; Хмельницька область; Чернівецька область.

При використанні інтегрального показника оцінки інвестиційної привабливості регіонів України необхідно мати у виді, що він дає лише узагальнену характеристику ефективності інвестицій у регіоні без достатнього обліку їхньої галузевої структури. У той же час навіть у групах регіонів пріоритетної або високої інвестиційної привабливості окремі напрямки інвестування можуть не дати високої віддачі на вкладений капітал, тоді як у групі регіонів із середньою інвестиційною привабливістю по окремих напрямках інвестування може бути досягнута висока ефективність.

Рейтинг інвестиційної привабливості регіонів в Україні визначається також за методикою та системою показників, запропонованими Інститутом реформ. Вона в основному ґрунтується на використанні показників, на які регіональні органи влади практично не можуть впливати, що зменшує можливості практичного використання цієї методики в процесі вдосконалення регіональної інвестиційної політики. Наприклад серед показників, які не перебувають у площині управлінської діяльності та багато в чому залежать від успадкованого науково-технічного і фінансово-економічного потенціалу, є середній розмір сплаченого статутного капіталу на один діючий банк та стан ринку цінних паперів.

Рейтинг оцінки інвестиційного клімату регіонів України, проведений CAIB Securities, суцільно відрізняється від аналітичного рейтингу «Інституту реформ» і включає фактор ризику. Інвестиційний потенціал визначається такою групою факторів: трудові ресурси, виробництво, інституціональний потенціал, рівень розвитку інфраструктури і фінансовий потенціал. Показники, що характеризують рівень розвитку інвестування в регіони, розподілені на такі групи: фінансові, політичні, законодавчі та економічні ризики. Фактори поділяються на дві частини: інвестиційний потенціал регіону та ризик для інвесторів, що працюють у цьому регіоні. Інвестор обов’язково враховує ці фактори при визначенні переваг інвестування у певний регіон.

Таким чином, рівень інвестиційної привабливості регіонів не є сталим показником, він змінюється кожного року. На це впливають багато чинників, в останній час визначальним є вплив світової фінансової кризи. Слід зазначити, що інтерес іноземних інвесторів до м. Київ незмінним, оскільки він є столицею держави. Тут активно розвивається ринкова інфраструктура, помітно зростає промислове виробництво, з кожним роком поліпшуються тенденції будівництва та розвитку транспорту. У м. Київ іноземні інвестиції зосереджені у фінансовому, кредитному та страховому секторах економіки.

Проведений аналіз рівня інвестиційної привабливості регіону дозволяє систематизувати фактори, які враховують інтереси іноземних та вітчизняних інвесторів і безпосередньо визначають обсяги інвестиційних надходжень:

) характеристики економіко-географічного положення: близькість регіону до кордонів держави, рівень розвитку виробничої інфраструктури, зокрема, наявність транспортних коридорів, прикордонних терміналів, нафто- і газопроводів, близькість до столиці та інших розвинутих промислових центрів України;

) характеристики природно-ресурсного потенціалу: економічна оцінка мінеральних, земельних, лісових та рекреаційних ресурсів регіону;

) трудовий потенціал, що визначається показниками:

наявності трудових ресурсів - густота населення, чисельність економічно активного населення (у розрахунку на 1 км²), пропозиція робочої сили на ринку праці;

освітньо-кваліфікаційний рівень трудових ресурсів - підготовка кваліфікованих робітників професійно-технічними навчальними закладами, підготовка кадрів ВНЗ І - ІV рівнів акредитації, підвищення кваліфікації кадрів, кількість працівників, які навчалися нових професій (у розрахунку на 10 тис. чол. економічно активного населення).

вартість робочої сили - середньомісячна номінальна заробітна плата працівників регіону;

) економічний потенціал, що визначається обсягом валового регіонального продукту у розрахунку на душу населення;

) місткість споживчого ринку: показники сукупних витрат домогосподарств (у середньому за місяць у розрахунку на 1 домогосподарство), роздрібного товарообороту та обсягу реалізованих послуг, оплачених населенням (у розрахунку на душу населення);

) інфраструктурний потенціал: густота автомобільних шляхів і залізниць, місткість АТС (на 10 тис. чол. населення), вартість основних засобів виробництва і розподіл електроенергії, газу й води (на душу населення);

) науково-технічний потенціал: кількість спеціалістів, які виконують науково-технічні роботи (у розрахунку на 10 тис. чол. економічно активного населення); обсяг наукових і науково-технічних робіт (на душу населення); обсяг затрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи;

) інвестиційні преференції: наявність вільних економічних зон, територій пільгового інвестування в регіонів;

) рівень інвестиційного ризику регіону, який складається з інтегрованих складових:

політичного ризику - наявність або відсутність політичної та кадрової стабільності, авторитетність місцевої влади;

економічного ризику - активність регіону в реалізації економічних реформ і регуляторної політики, адекватність інвестиційних намірів стратегії економічного розвитку регіону.

соціального ризику - демографічне навантаження постійного населення, міжрегіональна та міждержавна міграції, доходи населення, рівень розвитку соціальної інфраструктури в регіоні, кількість безробітного населення, криміногенна ситуація.

екологічного ризику - рівень забрудненості навколишнього природного середовища, наявність зон екологічного лиха тощо.

Враховуючи відсутність в Україні агентства, яке було б здатне забезпечити якісний аналіз усіх регіонів на основі єдиної бази даних і методики, доцільним є створення великої рейтингової структури.

Отже, впровадження комплексної програми інвестування в конкурентоспроможні галузі буде стимулювати перехід на якісно новий інноваційний тип розвитку. Підвищення конкурентоспроможного рівня нерентабельних підприємств регіону буде сприяти модернізації економіки, підвищенню економічного рівня розвитку держави. Створення механізму координації інвестицій на регіональному рівні розширює інвестиційні можливості підприємств, стимулює зростання інвестицій в економіку і зміцнює фінансову систему держави.

Серед різних міжнародних методик оцінки інвестиційної привабливості варто виділити Moodys Investors Service, Standard & Poors Rating Services, Fitch Ratings, Heritage Foundation/Wall Street Journal, Transparency International, Euromaney, Economic Intelligence Union та інші.

Так, за версією Economist Intelligence Unit (EIU), Україна за показниками якості бізнес-середовища посідає 75 місце серед 82 країн. Попри прогнози цієї організації щодо певного зростання рейтингу протягом 2007-2011 рр. (на 5 позицій), Україна й надалі суттєво відстає від основних конкурентів за іноземні інвестиції на світовому ринку.

Активізація економічних процесів в Україні в значній мірі залежить від ефективності державної інвестиційної політики, наявності сприятливого інвестиційного клімату. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну станом на 01. 01. 2008 склав 29489,4 млн. дол. США, в т.ч. з країн - членів Європейського Союзу -16912,80 млн. дол. США, що становить 75,4% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій, здійснених країнами світу в українську економіку.

Значні прямі іноземні інвестиції у конкретну галузь у регіоні найчастіше пов`язані з упровадженням довгострокового інвестиційного проекту. Також на надходження прямих іноземних інвестицій у конкретний регіон впливає його географічне розташування.

Таблиця 1. Обсяг притоку прямих іноземних інвестицій до регіонів України за 2000-2008 рр., станом на кінець року

Рік

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2002

Україна

3875

4555,3

5471,8

6794,4

9047

16890

21607,3

29542,7

35723,4

5471,8

АР крим

229,77

225,67

293,78

361,89

430

460,3

577

726,2

637,6

293,78

Вінницька

-

-

16,8

23,51

52,6

79,1

108,3

152,6

161,3

16,8

Волинська

-

11,4

32,9

55,25

78,7

113,4

272,4

392,4

388,7

32,9

Дніпропетровська

456,4

590,3

924,02

1258,01

1592

1745

2361,3

2934,3

2667,3

924,02

Донецька

227,9

250,6

252,6

321,9

476,5

614,4

905,9

1355,2

1508,8

252,6

Житомирська

-

-

28,4

45,8

60,8

90

122,9

173,6

181,3

28,4

Закарпатська

97,4

130,7

164,1

197,5

230,9

261,3

295

345,3

355,8

164,1

Запорізька

127

199,9

230,7

332,3

433,9

548,5

606,5

761,4

835,6

230,7

Івано-Франківська

-

5,9

13,2

55,1

86,5

136,6

183,5

385,2

480,8

13,2

Київська

28

56,8

155,9

208,1

427,1

642

871,4

1083,6

1301,2

155,9

Кіровоградська

-

7

21,8

33,4

45,2

51,1

52,3

55,3

63

21,8

Луганська

129,3

152

197,4

220,1

242,8

Якісна економічна теорія на сайті www.uaeconomic.com : © 2019 рік.